Як я вже згадував в попередніх статтях, поки за розвитком інтелектуального капіталу стежать далеко не всі компанії. Хороші передумови для інтелектуальної праці – це коли матеріальна стимуляція співробітника інтелектуальної праці не цікавить, він і так вже заробляє достатньо, щоб не думати постійно про гроші, і коли співробітник отримує задоволення від процесу розвитку свого інтелекту, роблячи внесок в розвиток інтелектуального капіталу організації, отримуючи і примножуючи свої знання і приносячи додатковий прибуток фірмі. При написанні бізнес планів і проведенні фінансового аналізу найчастіше з'ясовується, що зарплата персоналу на проект не впливає, а на нереалізацію самого проекту впливають зовсім інші чинники, такі як запас продукції, доставка продукції, простій, податки і т. д., ось і виходить, що замість того, щоб збільшити зарплату, і понизити витрати, простіше зменшити зарплату. У таких умовах працюють працівники фізичної праці, а працівники інтелектуальної праці створювати нові ідеї в таких умовах не можуть. Тепер повернемося до теорії. Інтелектуальний капітал організації підрозділяється на три види – структурний капітал, людський капітал і споживчий. Для управління і подальшого розвитку інтелектуального капіталу потрібно ретельно проаналізувати наявність інтелектуальних ресурсів в організації, а потім вже вибудовувати стратегію розвитку інтелектуальним капіталом. Структурний капітал – це здатність самої організації структурувати в самій собі інтелектуальний капітал, обертати інтелектуальний капітал в нематеріальні активи. Людський капітал – знання самих працівників, їх досвід, освіта, це якраз те, що отримує працедавець в резюме своїх співробітників, але не використовує в розвитку. Споживчий капітал – це вже продажі організації, робота з клієнтом. Детально проаналізувавши інтелектуальні ресурси організації, керівництво приходить до розуміння, де втрачаються інтелектуальні ресурси, де воруются, де цього можна уникнути, вся ця робота вимагає додаткових вкладень і витрат, але інноваційне підприємство по іншому працювати просто не може. Далі керівництву організації необхідно розробити стратегію розвитку інтелектуального капіталу організації, підвищити його вартість. Досить таки зручною характеристикою вартості інтелектуального капіталу - це його ціна, інтелектуальний капітал стоїть стільки скільки можна отримати за нього грошей в даний момент. Наприклад при оцінці продажу Опеля вартість продажу реально перевищувала вартість його матеріальних активів, і це не спекулятивна націнка, а саме ціна інтелектуального капіталу. Існує сім стратегій розвитку інтелектуального капіталу в організації, це взаємодії кожного капіталу між собою, а шостий – взаємодія всіх трьох капіталів разом узятих. Наприклад, взаємодія людського капіталу і споживчого капіталу, як знання співробітників компанії впливають на продажі, це зв'язки, контакти, розвиток сприятливих стосунків між клієнтами і співробітниками компанії. А взаємини структурного капіталу і людського дає перевагу організації не залежати від досвіду роботи якого те незамінного співробітника, дозволяючи у будь-який момент замінити його будь-яким іншим співробітником не втрачаючи при цьому знань. Епоха конструкторів одинаків йде в минуле, створити нове знання сидячи на коліні ставати практично неможливо в сучасних умовах. Тому і відбувається об'єднання інтелектуальних ресурсів і створення єдиного групового знання, якою виштовхує організацію вперед по шляху її розвитку. Яку стратегію розвитку інтелектуального капіталу вибрати, потрібно аналізувати в кожному конкретному випадки, взавісимості від розвитку самих інтелектуальних ресурсів і багатьох інших чинників, але починати виробляти стратегію потрібно вже починати, нехай навіть спочатку з помилками, але це і є розвиток інтелектуальної власності, який принесе зрештою довгождані грошові потоки.

Продаж і заправка картріджів. Ремонт комп'ютерів.

Продаж квартир, котеджів і землі

Реєстрація доменів